Описание
Орів розміщений в історико-етнографічному регіоні Бойківщини. Село знаходиться в Стинаво-орівській долиніта має протяжність із заходу на схід - майже 14 км, а із півночі на південь - 6 км. Це село є порівняно великим, але сільські будиночки досить розкинуті по мальовничих і зачаровуючих місцях Орова.
Етимологія топоніма та мікротопоніми
Походження назви села за легендами:
« У 1589 році люди з долин втікали від татарської навали в гори. Коли якась група вийшла на високий гірський діл, то люди побачили внизу гарну зелену улоговину, по середині яр. Сріблилася хвилями річка. Хтось вигукнув: «О, який гарний рів! Давайте тут поселимося». Так і пішла, за легендою, назва села Орів. »
За іншим варіантом легенди, право стати першовідкривачем гірської долини надана галицькому князю.
«Горів» - давня назва населеного пункту, котра мала побутування, за ланами народних переказів до 19ст. Згідно легенд топонім має походження через положення на високогір’ї, відносно усієї округи.
За іншою легендою в часи татарської навали населений пункт, на місці сучасного Орова був спалений, тому отримав назву «Погорів» чи «Погорове». Практично до 19 ст. зазначений топонім побутував нарівні з сучасним.
Варіанти назв села
«Орове» та «Оровзе» польськомовнні варіанти назви села. «Урьове» досить малопоширений варіант назви села. Знаходив побутування в окремих публіцистів діаспори.
«Діл» або «Дів» - топонім гірського хребта, який відмежовує сільську долину. Офіційна назва «Орівська скиба» - частина гірської системи Бескидів. Безпосередньо назва «Діл», можливо, походить від вододіл. Тобто лінії розмежування річкових басейнів, що звісно прийнятно до гірського хребта. Умовно в селі вирізняють «Ямельницький» та «Зимівський» «Діл», через сусідство з відповідними населеними пунктами (Ямельниця та Зимівки).
«Цюхів» або «Цюхів верх» найвища гірська вершина в межах Орова та одна з найвищих вершин Сколівських Бескидів. Вона домінує над північною частиною села. Топонім виник як данина пам’яті дідича(пана) Цюха, який володів полонинами на схилах гори. До речі, досі лісові галявини називаються в цій частині села - «Цюхові кітлини». Крім того з постаттю Цюха пов'язаний комплекс легенд та народних переказів.
Основний гідротопонім села річка Стинавка – назва походить від сіл Верхня та Нижня Стинава, по яких проходить головна частина течії ріки.
«Горішній (верхній) Кінець» та «Долішній (нижній) Кінець» - головні територіальні одиниці, через розміщення села вздовж річки Стинавка. «Горішній кінець» розміщуеться на півночі села, у високогір’ї, на противагу «Долішньому».
Із розповіді старожила Петра Грицика зі села «Зимівки», урочище «Соломіне»: “На горі Гулярня є криниця – джерело – з дуже чистою і лікувальною водою (сприяє покращенню зору). Так цю воду використовував дідич Добуш для виготовлення високоякісної горілки. Ще перед відміною кріпацтва (тобто до 1848 року), дідич повіз до Дрогобича збувати горілку, а селяни-кріпаки, які були невдоволені його жорстокістю, потруїли 12 його псів, що сторожували гуральню, а саму гуральню спалили. Повернувшись, дідич застав одне згарище і, боячись наруги і над собою, виїхав звідтам назавжди.
«Довгий потік» - значна частина села, урочище, найдовший водний потік в селі, найбільш віддалена група садиб. Приблизна довжина ланцюга садиб сягає 2 -2,5км.
«Белаїв». Ще один подібний підпал в тих же часах відбувався і на горі «Белеїв», де також кріпаками-орівчанами було спалено гуральню дідича Белея. Власне від нього походить назва місцевості.
«Версоня» - значний по населенню кут села, розміщений на схилі Ямельницького діла, за логікою, скоріше за все, топонім походить від трави «верес», або ж через розміщення на крутих схилах «верхах».
«Кілемановець» - частина заселеної території, однойменний потік та боковий гірський хребет. Топонім згідно з народними тлумаченнями від прізвища польського(або австрійського) пана Келемана, що володів значни
